У медичному закладі "Охматдит" вдалося врятувати трирічного хлопчика Богдана з Шепетівки, який страждав на серйозну вроджену аномалію – у нього були відсутні жовчовивідні канали.

Едине, що могло врятувати його життя, це трансплантація печінки. Орган було пересаджено від його батька, розповіли в "Охматдиті".

З перших днів життя малюка батьки помітили, що його шкіра має ненормальний жовтий відтінок. У пологовому будинку їм пояснили, що це фізіологічна жовтяниця, яка зникне з часом. Але проблема не зникла навіть через три місяці.

Після відвідування кардіоцентру в Києві, де дитину обстежували через вроджені проблеми з серцем, лікарі запідозрили іншу причину жовтяниці і госпіталізували хлопчика в "Охматдит".

Медики одразу звернули увагу на характерну жовтизну та світлий кал, що були класичними ознаками біліарної атрезії, тобто відсутності жовчовивідних шляхів.

Хлопчику терміново провели операцію, а потім розпочали підготовку до трансплантації печінки.

"У дитини була складна подвійна патологія: печінкова і серцева. Ми довго обговорювали з лікарями кардіоцентру, з чого почати, оскільки ризик у кожному випадку був великим. Врешті-решт вирішили: спочатку трансплантація печінки, а потім кардіохірургія", – розповів лікар-трансплантолог Олег Годік.

Перший рік життя хлопчик провів в інфекційному відділенні для дітей. Тут медична команда працювала над його харчуванням, стабілізацією стану і зменшенням інтоксикації. Маленькими кроками він наближався до трансплантації, на яку чекали майже три роки.

"Богданчик фактично ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все можливе, щоб він міг дійти до цього етапу в максимально стабільному стані", – додала лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.

Протягом останнього року ситуація загострилася: у дитини почалися шлунково-кишкові кровотечі, які ставали дедалі серйознішими. Критичною була кровотеча на фоні грипу, після якої хлопчик впав у кому, але лікарям вдалося його врятувати.

Після цього тривала підготовка до трансплантації. Донором став батько хлопчика Олександр. Спочатку він дуже хвилювався, але перед операцією зібрався з духом і сказав: "Це для моєї дитини – я впораюся".

Завдяки злагодженій роботі анестезіологів, генетиків, гепатологів, педіатрів, хірургів та медсестер хлопчика підготували до трансплантації й провели успішну операцію, яка тривала понад 13 годин.

Минув лише місяць, але, за словами батьків, зміни вже помітні.

"До трансплантації він майже нічого не робив. А тепер їсть печиво, грає іграшками, бігає, легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найголовніше", – поділилася мама Марія.

Попереду у нього тривалий період реабілітації, спостереження та операція на серці.

"Але головне – він отримав шанс на життя", – підсумували в медзакладі.